Сторінка:Леся Українка. Бояриня (1918).pdf/45

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 41 —

 
Оксана Та все якесь таке страхіття сниться,
Мати Ти помолись до Йосипа святого,
то він всі сни перенесе на добре.
Оксана От відколи я тут, то й сни змінились...
Бувало там, у батенька, все сниться,
що я літаю, Так бувало любо...
А тут не снилось і разу...
Мати Бач, любко,
як сниться, що літаєш, то ростеш,
отим воно так замолоду й сниться.
Тепер же ти вже не ростеш...
Оксана Та... певне...
Мати (поправляючи їй подушки).
Ляж вигідненько, та засни гарненько.
(Сідає коло неї в ногах).
А я посижу тута, помолюся,
щоб Бог тобі послав у сні здоровья.
(Виймає бурштинові чітки і перебірає їх, стиха во­
рушачи устами. Оксана засипляє).
(Степан виходить з долішнього рундука. М а т и ки­
ває йому щоб помалу йшов, не гукав, потім устає
обережно і йде до нього на другий кінець садка, далі
від повітки).
Мати (нишком). Ну, що ж казав той німець? @надія?
Степан Щож, каже: „В Бога все можливо".
Мати Певне!
Та все ж би й людської снаги докласти
либонь не гріх,
Степан Він докладає, мамо.
Він є людина велико-учена...
та щож, коли така тяжка хороба?
Мати І звідки причепилася напасть?...
Либонь се хтось наврочив на весіллі
Ганнусинім, бо відтоді й заслабла.