Сторінка:Леся Українка. Бояриня (1918).pdf/52

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


  а як і ні—не жалуй, що поміг.
(Сидять який час мовчки, обнявшись).
Степан (підводиться і подає Оксані руку).
Ходім, я заведу тебе до хати.
Бач, сонце вже навзаході.
Оксана Ходім.
(Спіраючись на руку Степанову, іде до будинку. Не доходячи рундука, спи­няється і обертається, дивлячись на західне сонце, що вже зникає за обрієм).
Добраніч, сонечко! ідеш, па захід...
Ти бачиш Україну—привітай!

27-29. IV. 1910.

52