Сторінка:Леся Українка. Бояриня (1918).pdf/56

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 4 —


Як би ти влади Господа-отця
Не хтів признати над собою.

Неофіт-раб. Отче!
Яка вже там в раба гординя тая!
Нехай і так, нехай отець єдиний
Над нами буде, та коли ж настане
Те царство Боже? Де його шукати?
Один з братів казав: воно на небі,
А другий: на землі… (дивиться з запитом
і палким сподіванням).

Епіскоп. Обидва праві.

Неофіт-раб.Де-ж на землі є царство Боже?

Епіскоп. Тут.

Неофіт-раб.У Римі?

Епіскоп. В нашій церкві.

Неофіт-раб.В катакомбах?

Епіскоп.Не говори „ось тут “ „чи там воно.“
Воно є скризь, де Бог є в людських душах.

Неофіт-раб.Коли-ж він буде в душах всіх людей?

Епіскоп.Тоді, коли Христос у друге прийде
 на землю з неба.

Неофіт-раб.(смутно).
 Брат один казав,
Що літ аж тисяча минути мусить
Від першого до другого пришестя…

Епіскоп.Се єресь брате, бо ніхто не знає
Ні дня, ні часу…

Неофіт-раб.(впадае йому в річ і з радісною надією).
 Значить, царство Боже
Настати може в кожен день і час?