Сторінка:Леся Українка. Бояриня (1918).pdf/56

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 4 —

Як би ти влади Господа-отця
Не хтів признати над собою.

Неофіт-раб Отче!
ка вже там в раба гординя тая!
Нехай і так, нехай отець єдиний
Над нами буде, та коли ж настане
Те царство Боже? Де його шукати?
Один з братів казав: воно на небі,
А другий: на землі . . . (дивиться з за ­
і питом і палким сподіванням).

Епіскоп Обидва праві.
Неофіт-раб Де-ж на землі є царство Боже?
Епіскоп Тут.
Неофіт-раб У Римі?
Епіскоп В нашій церкві.
Неофіт-раб В катакомбах?
Епіскоп Не говори „ось т у т “ „чи там воно.“
Воно є скризь, де Бог є в людських
душах.
Неофіт-раб Коли-ж він буде в душах всіх людей?
Епіскоп Тоді, коли Христос у друге прийде
на землю з неба.
Неофіт-раб (смутно).
Брат один казав,
Що літ аж ти сяча минути мусить
Від першого до другого пришестя...
Епіскоп
Се єресь брате, бо ніхто не знає
Ні дня, ні часу...
Неофіт-раб
(впадає йому в річ і з радісною надією).
Значить, царство Боже
Настати може в кожен день і час?