Сторінка:Леся Українка. Бояриня (1918).pdf/57

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 5 —



Епіскоп.Запевне так.

Неофіт-раб.(Замислюється і знов смутніє).

Епіскоп.Про що гадаєш, брате?

Неофіт-раб.Я думаю… ось ти казав, що тут
У нас є царство Боже… А чому ж
У нас тут є патріцїї, плебеї,
Ну, І раби? (оглядає все зібрання, де-котрі
спускають очі в землю)

Християнин-патріцій.(виступає трохи на перед).
 Душа твоя, мій брате,
Бентежиться даремне. Я патріцій,
А він мій раб (показує на старого чоловіка).
Але се так для світа,
А перед Богом ми брати обоє.

Неофіт-раб.(до старого раба)
Ти раб йому про людське око тільки?

Старий раб.Ні, я служу своєму пану вірно,
Не тілько зо страху, а й по сумлінню,
Як наказав Господь.

Неофіт-раб. Коли ви рівні,
То нащо маєш ти йому служити.

Старий раб.То Божа воля, що вродивсь він паном,
А я рабом.

Неофіт-раб. То значить, в царстві Божім
Е раб і пан?
(Старий раб мовчить)

Патріцій Він тут мені не раб.
Тут я йому готов умити ноги, —
Ми зажили святого тіла й крови
У купі, при однім столі.