Сторінка:Леся Українка. Бояриня (1918).pdf/57

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 5 —

 
Епіскоп Запевне так.
Неофіт-раб
 (Замислюється і знов смутніє).
Епіскоп Про що гадаєш, брате?
Неофіт-раб Я думаю... ось ти казав, що тут
У нас є царство Боже... А чому ж
У нас тут є патріцїї, плебеї,
Ну, І раби?
оглядає все зібрання, дє-котрі спускають очі в землю)
Християнин-патріцій
 (виступає трохи на перед).
Душа твоя, мій брате,
Бентежиться даремне. Я патріцій,
А він мій раб (показує на старого чоловіка).
Але се так для світа,
А перед Богом ми брати обоє.
Неофіт-раб
 (до старого раба) Ти раб йому
про людське око тільки?
Старий-раб
Ні, я служу своєму пану вірно,
Не тілько зо страху, а й по сумлінню,
Як наказав Господь.
Неофіт-раб
Коли ви рівні,
То нащо маєш ти йому служити.
Старий-раб То Божа воля, що вродивсь він
паном,
А я рабом.
Неофіт-раб То значить, в царстві Божім
Е раб і пан?
(Старий раб мовчить)
{{sp|Патріцій} Він тут мені не раб.
Тут я йому готов умити ноги. — 
Ми заж или святого тіла й крови
У купі, при однім столі.