Неофіт-раб.(до старого раба). І дома
Так само при однім столі їсте?
Старий раб.Ні, брате, се-б зовсім не випадало?
Неофіт-раб. Чому
Старий раб.Бо так не личить… не подоба…
Епіскоп.(до неофіта-раба).
Не спокушай його. Він простий духом,
А царство Боже для таких найближче.
Хто терпить все в покорі, той щасливий,
Тому однаково, чи пан, чи раб,
Він буде тут у світі.
Неофіт-раб.Ні, мій отче,
Ні, не однаково… (з поривом). Коли-б ти бачив,
Як плакала моя дитина вчора, —
Воно-ж покірне, тихе немовлятко, —
До вечора без покорму зоставшись, —
На оргії прислужувала жінка
І ніколи було забігти в хату
Погодувать дитину. А тепер
Дитина наша хвора, тілько жінка
Не сміє плакати, бо пан не любить
Очей заплаканих в рабинь вродливих
Епіскоп.Не треба плакати, хоч-би померла
Дитина ваша — ій велике щастя
На небі приготоване.
Неофіт-раб. А панській
Малій дитині меньше щастя буде,
Коли помре невинним немовлятком?
