Сторінка:Леся Українка. Бояриня (1918).pdf/62

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 10 —

 
Християн-купець Казав ти, жінка любить чистоту,
А в хаті бруд. Приходь до мого
краму,
Я мила дам без грошей, певнопан ваш
Вам жалує його.
Неофіт-раб (з ледве скритою насмішкою).
Либонь що так.
Старшій діакон.
Ти може часом голодуєш, брате.
Здебільшого погани зле годують
Своіх рабів, то ти приходь до нас
Що-тижня на аґапу у неділю,
(Се в нас такі обіди для убогих),
Там матимеш поживну добру страву
Для тіла і для духа. Бо часами,
Я к покинчиться вже трапеза вбогих,
Приходять і єпископ та найстарші
Христової заж ити крови й тіла,
Подати нам науку благочестя,
Умити ноги браттям. Ти приходь
На дворище до мене. Я Олійник,
Агатофілом звуся, коло Термів
Моя оселя. Всяк тобі покаже,
Де мешкає „отой дивак багач,
Щ о любить годувати всю голоту“
Се так про мене гомонять погани.
Неофіт-раб
(нічого не відповідає діаконові і стоїть мовчки, вхопившись за голову).
До чого я дожився! Лихо тяжке!
Жебрущим дідом замолоду став!...
Кого мені клясти? Чи свого батька,
Що за довги продав мене в неволю?
Чи ті довги, чи того багача,