Неофіт-раб. Коли ж та помста?
Епіскоп. Хто збагнути може
Шляхи Господні?
Неофіт-раб. Може аж тоді,
Як царство Боже стане по всім світі,
Коли Христос на землю вдруге прийде?
Епіскоп. Тоді напевне буде Божій суд.
Неофіт-раб. А потім що?
Епіскоп. Одна отара буде,
Єдиний пастирь.
Неофіт-раб. А при нім не буде
Помішників, намістників Господніх!
Ніяких тих начальників над нами?
І вже тоді не будуть більше люде
У думці вільні, а в житті раби?
Епіскоп. Не знаю, свого слова нам не дано
Від Господа Христа й його посланців.
Неофіт-раб. Отак?.. промене ж, хай воно й ніколи
Те царство Боже не приходить!
Старший раб. (з невимовним жахом). Боже!
Рятуй нас від гріха! Що він говорить?
(Вся громада, християнська гомонить; окремих слів не чутно, але гамір, як хвиля росте, наповняє крипту і луною розкочується по темних переходах катакомб)
Епіскоп. (підіймає руку в гору. Дужим голосом).
Мир, браття вам! (до Неофіта-раба) Покайся, нечестивий,
Візьми назад слова ті необачні,
