Сторінка:Леся Українка. Бояриня (1918).pdf/73

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 21 —

Неофіт-раб Е й, християнине! з якого часу
У вас ганебною зоветься страта?
Невже се ви жахаєте хрестом?
Адже ж Мессія ваш не посоромивсь
У купі з розбишаками конати
На тім хресті.
Епіскоп Він освятив хреста,
А не розбійники. Він вратував їх,
А не вони його.
Неофіт-раб Овва! Невже?
А може б він не царював на небі,
Не панував над душами людськими,
Як би не проливалась тая кров
Розбійників, повстанців, непокірних
На пострах всім рабам і „простим
духом“,
Бо може терпеливість і покора,“
Давно б полинули з землі на безвість,
Я к би мара прибитих на хрестах
Крівавих разбишак нас не лякала
Погрозою даремнаго сконання.
Молодий християнин Терплячих і покирних не лякає
Смерть на хрестіза того хто,
прийняв,
За всіх нас муки
Неофіт-раб Так на те
Він їх прийняв щоб ми, іх знов прий­мали?
То деж він той рятунок. в чім той
викуп
Гріхів усього світа, як і знов
Щ о дня кріваві викупи даються?