Неофіт-раб. Ей, християнине! з якого часу
У вас ганебною зоветься страта?
Невже се ви жахаєте хрестом?
Адже ж Мессія ваш не посоромивсь
У купі з розбишаками конати
На тім хресті.
Епіскоп. Він освятив хреста,
А не розбійники. Він вратував їх,
А не вони його.
Неофіт-раб. Овва! Невже?
А може б він не царював на небі,
Не панував над душами людськими,
Як би не проливалась тая кров
Розбійників, повстанців, непокірних
На пострах всім рабам і „простим духом“,
Бо може терпеливість і покора,“
Давно б полинули з землі на безвість,
Як би мара прибитих на хрестах
Крівавих разбишак нас не лякала
Погрозою даремнаго сконання.
Молодий християнин. Терплячих і покирних не лякає
Смерть на хресті за того хто, прийняв
За всіх нас муки хрестні
Неофіт-раб. Так на те
Він їх прийняв щоб ми, іх знов приймали?
То деж він той рятунок, в чім той викуп
Гріхів усього світа, як і знов
Що дня кріваві викупи даються?
