Сторінка:Леся Українка. Бояриня (1918).pdf/76

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 24 —

 
Повірь мені, я не хотів того.
Анціллодея Ні брате...не образив...тілько...
школа...
Так жаль мені тебе... загинеш певне...
Епіскоп Не плач. Лукавий раб— не вартий.
сліз.
Він поклонився духом Прометею,
А той єсть Сатана, одвічний змій,
Що спокусив на гріх і непокірність.
Нема сьому рабові ні рятунку,
Ні прощі Він занапастив себе.
Покиньмо нечестивця, одсахнімось,
Ходім од зла і сотворімо благо.
Неофіт-раб А я піду за волю проти рабства,
Я виступлю за правду проти вас!
(Вся громада рушає з свічками в руках. Епископ попереду.
Неофіт-раб іде сам, окроме, другим
пере­ходом в иньший бік).