Сторінка:Леся Українка. Бояриня (1918).pdf/76

— 24 —

Повірь мені, я не хотів того.

Анціллодея. Ні брате… не образив… тілько… шкода…
Так жаль мені тебе… загинеш певне…

Епіскоп. Не плач. Лукавий раб — не вартий. сліз.
Він поклонився духом Прометею,
А той єсть Сатана, одвічний змій,
Що спокусив на гріх і непокірність.
Нема сьому рабові ні рятунку,
Ні прощі. Він занапастив себе.
Покиньмо нечестивця, одсахнімось,
Ходім од зла і сотворімо благо.

Неофіт-раб. А я піду за волю проти рабства,
Я виступлю за правду проти вас!

(Вся громада рушає з свічками в руках. Епископ попереду. Неофіт-раб іде сам, окроме, другим переходом в иньший бік).