Сторінка:Леся Українка. На крилах пісень. 1892.pdf/21

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Розбита чарка.

На весі́ллі бреня́ть чарочки́, —
 Хай здорові живуть молодята!
Хай живуть, як в гнізде́чку пташки́,
 Хай кохаються, мов голубьята!

На весіллі хтось чарку розбив, —
 Молода́ на посаді сумує,
Молоди́й смутно чо́ло схилив, —
 Не журіться, то ща́стя віщує!

На весіллі музи́ка гучна́,
 То ж то шпа́рко та ве́село грає!
Ох, я знаю, комусь то вона
 Безталаннеє се́рденько крає!

І розбилось від жалю свого́
 Серце сму́тне.... Чі хто теє чує?
Чі не скаже хто ча́сом того́,
 Що́ розбитеє се́рце віщує?

 


Сосна.

З вітром весня́ним сосна́ розмовляла
 Вічно-зеле́на сосна́,
Там я ходила і все вислуха́ла,
 Що́ говорила вона.
Ой не „зеленого шума“ співала
 Вічно-смутная сосна....
 Ні, не „зеленого шума“!
Чулася в гомоні тя́жка зимо́вая дума.

Ранком зимо́вим діброва мовчала,
 Наче заме́рла сумна́,