Сторінка:Леся Українка – Думи і мрії. Поезиї (1899).pdf/24

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



„Утїкай, поки здоровий!“
Всї співцї тут заспівали;
Вояки стояли тихо,
Очи в землю поспускали.

Раптом зброя заблищала
І гукнуло військо хором:
„Ми готові йти до бою!
Краще смерть, нїж вічний сором!“

І метнули ся у напад
Так запекло, так завзято,
Що не встигла й ніч настати,
Як було вже місто взято.

Місто взято, цар в полонї
Бусурманський. Перемога!
От тепер уже одкрита
Всїм у рідний край дорога.

Тут на радощах Бертольдо
Всїх співцїв казав зібрати
І коли вони зібрались,
Привселюдно став казати:

„Ви, співцї славутні наші,
Ви, красо всього народу!
Ви нам честь відратували,
Вам ми винні надгороду!“

Та співцї відповідали:
„Нї, не нам, ласкавий пане:
Той, хто сих пісень навчив нас,
Надгороду хай дістане“.

„Деж він, де? гукнув Бертольдо,
„Щож він криєть ся між вами?“
„Він не тут, співцї говорять,
На війнї не був він з нами.