„Ви скажіть йому від мене,
Що я досї памятаю,
Як піснї його втїшали
Нас колись в чужому краю.
„Власне я тепер бажаю
Дать йому за них заплату,
Я поетові дарую
В себе в замку гарну хату.
„Я його талан співацький
Так високо поважаю,
Що співцем своїм придворним
Я зробить його бажаю.
„Ви скажіть, що він у мене
Буде жити в шанї, в славі,
Тілько, звісно, хай забуде
Різні вигадки лукаві“.
Слуги зараз подали ся
До убогої оселї,
Принесли вони поету
Ті запросини веселі.
Усьміхаючись він слухав
Те запрошення знаднеє,
А коли вони скінчили,
Так промовив їм на сеє:
„Ви скажіте свому пану,
Що заплати не бажаю,
Бо коли я що дарую,
То назад не одбираю.
„Хай він сам те пригадає,
Що тож я йому дав злото,
Хоч тепер об тім жалкую,
Краще-б кинув у болото!