Сторінка:Леся Українка – Думи і мрії. Поезиї (1899).pdf/32

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


 Eternal spirit of the chainless mind!
Brightest in dungeons, Liberty, thou art,
For there thy habitation is the heart,
 The heart, which love of thee alone can bind!

Byron. Sonnet on Chillon.


 (Ти, вічний дух розкутого ума,
О Воля! найяснїйша ти в темницї,
Бо там в людських серцях твої сьвітлицї,
 В серцях, що полонила ти сама).

Байрон. Шільонський сонет.


Мати невільниця.

Був ясний день, веселий, провесняний,
До нас у хату крізь вікно одкрите
Вривав ся гомін голосних потоків,
Що бігли в-низ по вулицї нагірній,
Вітрець влїтав і, мов пуста дитина,
Скидав до долу від стола папери,
За ним влїтала цїла зграя гуків,
Все та давно знайома пісня міста,
Але і в нїй нові лунали ноти,
Весняні… Та вони лунали не для нас,
Бо не було весни у нашім серцї.
Ота весна, що за вікном сьміялась,
Нам принесла новини невеселі,
Тюремні вісти: той сидить в неволї,
Недавно взятий, той в тюрмі збожеволїв,
А той недавно вийшов, але хворий
Душею й тїлом, він же був забраний
Як раз в розцьвітї мрій, надїй і працї.
Над нами теж, мов туча громовая,
Нависли влади темної погрози.
Така була для нас в той рік весна.
У двох сидїли ми і розмовляли,
Я сумно слухала товаришки розповідь
І без'уважно торочки сплїтала