Ця сторінка ще не вичитана
***
І все таки до тебе думка лине,
Мій занапащений, нещасний краю,
Як я тебе згадаю,
У грудях серце з туги, з жалю гине.
Сї очі бачили скрізь лихо і насилля,
А тяжчого від твого не видали,
Вони б над ним ридали,
Та сором слїз, що ллються від безсилля,
О слїз таких вже вилито чимало, —
Країна цїла може в них втопитись;
Доволї вже їм литись, —
Що сльози там, де навіть крові мало!
1895 року.
