Зібрав він лицарів своїх,
Все горде пишне панство,
Щоб то шотландський вільний люд
Забрати у підданство.
По всїй Шотландії йде гук
Луною голосною:
„До зброї, браття! ось іде
Король Едвард війною!
„Гей, миле браття! чи у нас
Ясної зброї мало?
Хиба в шотландській сторонї
Вже лицарів не стало?“
Лицарство йде, земля гуде;
Зійшлись ворожі лави…
Багато буде сього дня
Крівавої забави.
Блищать списи, брязчать мечі
І шоломи яснії,
Гукають люто вояки,
Ржуть конї воронії.
Воюють день, воюють два,
На третїй день — ой горе!
Шотландцї крикнули: „Біда!
Король Едвард нас боре!“
Англійське військо бє-сїче,
Англійська зброя сїяє;
Шотландська зброя опада,
Лицарство знемагає.
Аж тут король Едвард спинивсь
І сурма забренїла,
Знялась над військом корогва,
Та не барвиста — біла.
