Сторінка:Леся Українка – Думи і мрії. Поезиї (1899).pdf/37

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



Потім остроги дав коню,
Кінь вороненький звив ся,
Помчав у гори, мов стріла,
В міжгір'ї темнім скрив ся.

 

II.

Поїхав Роберт по шотландській землї
Здіймати народне повстання,
Гонцїв розіслав він по всїй сторонї
Скликати селян на зібрання.

Коли на широкій долинї між гір
Зібралась великая рада,
Роберт тодї вийшов до люду й сказав:
„Шотландцї! вчинила ся зрада!

Нема в нас лицарства, нема в нас панів,
Вони вже англійські піддані;
Та є ще в країнї шотландський народ,
Не звик він носити кайдани!

Повстаньмо ж тепера усї як один
За дїло братерськеє спільне!
Розкуймо на зброю плуги! Що́ орать,
Коли наше поле не вільне?“

Тут всї зашуміли, мов хвилї морські:
„Ходїмо, здобудемо волї,
Або наші голови вільні, буйні
Складемо на нашому полї!“

І там на широкій долинї між гір
Селяне всї табором стали,
Палили багаття вони цїлу ніч
Все ясную зброю ковали.