Сторінка:Леся Українка – Думи і мрії. Поезиї (1899).pdf/46

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



З них один на перед виступає,
Короля він поклоном віта,
Поглядає навколо по людях
І такую промову чита:

„З ласки Бога й народа обраний
Наш королю! вітаєм тебе!
Ми підданими влади твоєї
Признаємо охоче себе.

„Коли ти боронитимеш волю
Й самостійність народу твого,
Ми повік шанувать тебе будем
І любити, як друга свого.

„Ти кликнеш на війну, ми зберемось
Під твою корогву всї гуртом,
Ми готові тобі і країнї
Послужити мечем і щитом.

„Та коли ти забудеш про справу
Чести й волї народу свого,
Схочеш інші, багатшії землї
Прилучати до панства твого, —

„Ми не підем тодї за тобою,
Щоб чужого добра здобувать,
Нам не тїсно у рідній країнї,
Нам не треба в чужу мандровать!

„Коли ти серед панських роскошів
Продаватимеш люд свій панам,
Ми сами боронити потрапим
Ті права, що належать ся нам.

„А коли ти англійській коронї
Віддаси королевство своє, —
Знай, що в тую ганебну годину
Пропаде й панування твоє.