Прилинь до мене, чарівнице мила,
І запалай зорею наді мною,
Нехай на мене промінь твій впаде,
Бо знов перемогла мене ворожа сила,
Знов подоланна я, не маю сил до бою, —
Я не журюсь, я знала — се прийде.
Спокійна я, бороти ся не хочу,
В душі у мене іншії бажання:
Я тілько думкою на сьвітї буду жить,
Я хочу слухать річ твою урочу
І на своїм чолї твоє сїяння
Почуть бажаю хоч єдину мить
13/I. 1894 р.
То була тиха ніч чарівниця,
Покривалом спокійним, широким
Простелилась вона над селом,
Прокидалась край неба зірниця,
Мов над озером тихим, глибоким
Лебідь сплескував білим крилом.
І за кожним тим сплеском яскравим
Серце кидалось, роспачем билось,
Замірало в тяжкій боротьбі.
Я змаганням втомилась крівавим
І менї заспівати хотїлось
Лебединую пісню собі.
