на сторожі від холодних вітрів та бурь. За ними спокійно цвіли і розвивалися всі родючі дерева. Тут одного боку стояли в рядку дуби кучеряві, з другого — липи запашні, з третього кивали своіми сивими коронами осокори шумливі, а понад річкою — тополі стрункі та верби кудлаті. А під самою хатою у Юрася красувалася височезна, гилляста стара липа, столітня найстарша за всі дерева в саді.
У садку поміж деревами в захисті росло багато трави соковитої та квіток яскравих. Тут були чорно брівці й гвоздики, васильки й рута, а попід самою хатою постелився зеленим килимом барвінок. Тут ж гордо випросталися ріжноцьвітні маки, як дівчатка в сьвятковому вбраню та ріжнокольорові мальви. Соняшники жовті й великі як місяць з весни стояли рівно, повернувшися до сонця, як школярі до вчителя а в літі хилилися аж у двоє від свого повного насіня мов діди під вагою літ.
Було в садку Юрасевому і зьвіря і птиці пребогато: поміж кущами нишпорили зайчики; білочки скакали з гильки на гильку, з дерева на дерево, в самій гущавині водилися іжаки колючі, а коло хати стрибали сороки білобокі та галочки-чубарочки. Весною ранку й до вечера кувала зозуля, а по ночах тьохкав соловейко…
На високій клуні бузько що року звивав собі кубельце, а часто й степові чайки кружляли над садом якось загадково кигичучи, немов нагадуючи щось минуле…
