світлим Орлом і полетів понад землю високо в небі.
Не довго й літав, а вже королеві стало скучненько.
Коли Орел у другий раз одлітав, королева сказала:
— Скучно мені без тебе, моє сонечко ясне! Поки ти літатимеш понад землею, яб хотіла побувати в своєї неньки.
Узяв її Орел обережно, заніс до матінки, а сам полетів по світу білому.
Повернулися вони знову в своє королівство, знову живуть душа в душу, ще красше, ще ліпше, а як Орел одлітав, королеві схотіло довідатися до старшої сестри, а там і до середущої.
А вже далі просить короля не вилітати, зоставатися в дома, бо без його їй скрізь скучно, скрізь нудно.
— А тиб, моя дружинонько люба, тимчасом оглянула наше королівство, що мною утворено по моїм уподобі: там єсть у тебе і ставки кришталеві з рибками золотими, єсть і ліски смараґдові з пташками райськими, єсть сади з альтанками порцеляновими,