та фабриками. Коли царь оддав корону, пай землю, то й я віддаю вам усе своє добро, бо мені вже нічого, нічого не треба…
З тим і пішов у світ за очі.
Робітники зраділи, почали ділитися, почали сваритися, битися..
А той, що гендлював там, де сходилися трицарства, почав хапати з усіх трьох царств. Уже не продає як раніше, а собі лишає як найбільше. Тепер у його комори повні всякого краму, сараї повні плугів та шкіри, стайні повні коней. В загонах стоїть худоба, а в кошарах вівці, у хатах повно золота, шовків та аксамиту, словом усього добра повним-повпо, а руки хапучі все тягнуть, аж трусяться, то з одного царства, то з другого, то з третого.
Сам зробився таким скаредом, що тільки хліб черствий їсть, а все хапає, усе бере, усе складає.
От четвертого ранку іде дорогою голодний, стомлений царь. Бачить — дім, в тому домі повно добра, а в маленькому покої примостився сам господарь. Привітався царь ласкаво, уклонився чемненько та й каже:
— Чоловіче добрий! чи не даси мені хлібця шматочок, ба я голодний.
