Чоловік треться, мнеться — ні туди, ні сюди.
Царь оглянув усе навкруги, бачить скрізь повно добра. Почув, що тут можна поживитися. Одразу почутив у собі царську силу, руки хапучі так і забігали… Далі як гримне:
— А хиба тобі, іродів сину, повилазило, хиба не бачили, що я твій царь? Що ти повинен мені податки давати?
Чоловік скочив з переляку з свого місця, почав низько кланятися, а далі й каже:
Ой, царю найясніщий! Щось неначе мій розум потьмарився. За турботами та клопотами я й позабув про це. Прости мене, добрий царю, бери з мого добра все, що тобі потрібно.
От царь став порядкувати тут по своєму.
На той час іде дорогою голодний, стомлений Пан. Бачить, дім повний добра, а в ньому порядкує царь; їсть, пє та посміхається, а хазяїн на дворі з жінкою та з дітьми вози ріжним добром накладає.
Привітався Пан із Царем, почали тоді в двох порядкувати.
Іде дорогою голодний Дука. Бачить — дім повний добра а в ньому порядкують царь та пан, а хазяїн на дворі вози накладає. Привітався з царем дука і почали в трьох порядкувати.
