Вони зараз же повернули панові землю, а той дав їм половину добра.
Приїхав на свої фабрики дука, а там робітники обідрані й голодні, бо ж ніхто нічого не робив, а все сварилися та билися, ніяк не могли поділитися.
Гукає до них дука : — Товариші! Верніть мені мої фабрики, а я вам дам і хліба й одежі й усякої поживи !
Вернули вони йому все, а дука дав їм половину добра.
І от стало в Трицарстві все по старому; царь царює, селянин горює, а робітник бідує.
Як вислухала все Цариця, сплеснула руками та й каже :
— Треба діло поправляти! Я й забула, що там люде темні, як і ліси їхні і очі в усіх стали темні. Треба промити всім очі. Пущу я на трицарство мигичку дрібну, як білий туман, а ти іди знову й дивися, що в того буде.
Через день юнак вертається до моря, кличе царицю та й каже:
— Як упала на Трицарство дрібна мигичка, то з ранку й до вечера промивала людям очі, а як сьогодня засяло сонце, то люди
