чистими очима побачили, що вони через свої чвари продали за хліб насущний свою волю і свій добробут. Тоді ці народи без гніву й без сварок узяли царя, твого сина, і посадовили його в льох темний, а корону закинули в море. Так саме взяли пана й дуку й кинули в льох.
Потім поруйнували всі застави й рогатки, шляхи й дороги, що вели в темні ліси і Трицарсгао поділилося знову на три окремі країни, як було з давних давен. У кожній країні люде сами без царя, без пана, без дука почали заводити свій лад і вже не бються, бо мають очі просвітлені. Уже й землі поділили, уже й робочі працюють тільки для самих себе. Усі завдоволені, усі багаті, усі щасливі.
Тільки тепер усі три твої сими сидять в темних та вохких льохах.
Цариця каже:
— Тепер буде все добре, а дітей своїх я сама визволю; за твоюж велику послугу, я хочу тебе надгородити. Я багата і маю в своєму царстві скарби незлічені. Проси від мене, чого хочеш й усе я тобі дам.
