— Не хочу ніяких скарбів, Царице, бо вони не дають людям щястя. Я тобі вже казав, що хотівби все життя не розлучатись з морем і присватати себе на боротьбу за щастя людське.
Цариця замислилася, а далі каже: — Узяти тебе в своє царсто я не можу, а дам тобі корабель летючий й постановлю тебе володарем усіх бурь морських. Будеш літати по морю, стишувати бурі, рятувати людей від загибелі. Будеш завжди близько від мене і коли чого схочеш, то поклич мене. До всього будеш жити, як і ми, більш тисячі літ. Чи хочеш?
— Спасибіг тобі, величня Царице, за такий дарунок! Кращого життя' я не можу й уявити.
Тоді показався далеко на морі великий корабель, з бічними вітрилами, що як птах білий летів до берега.
— Для душі відважної, — сказала Цариця, — життя на цьому кораблі буде повне праці, вдоволення й щастя, бо море прекрасне, вічно мінливе і чарівне.
Юнак сміливо й радісно вступив на корабель і понісся по синіх хвилях.
