помруть. Пока хлопці були невеликі, ще слухалися, а як стали юнаками, то вже вдержати їх у морі не можна було.
Попливла мати в друге море до своєї старої свекрухи, теж морської цариці, що все знала, усе вміла. Розповіла їй своє горе, а та к каже:
— На землі — не те, що в нас, у морі: Там люде жадібні і жорстокі. Я передбачаю будуччину й от скажу тобі: Твої сини вийдуть з води на землю й великі нещастя принесуть вони людям, між якими житимуть. А що найголовніше — вони стануть ворогами й будуть битися, поки один з них не подолає тих двох. Та не вдержиш уже ти їх ніяк у морі й що б вони на землі не вмерли, прийми від мене ці три перли, дай кожньому проковтнути по одній і тоді вони зможуть жити й без води.
Коли мати повернулася, сини ще дуще почали проситися. Вона вже їх не вдержувала, а лиш дала кожньому проковткути перлину, одягла їх у найкращу одіж, дала найліпшу зброю і сама вивела ix на беріг.
Щоб вони на землі не зустрічалися, щоб не вбили один одного, вона їх порізнила.
