Сторінка:Липинський В. Україна на переломі 1657-1659. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII – ім столітті (1954).djvu/168

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


разом із Богуном Винницю, згодом став полковником лисянським врешті в р. 1666 заарештований Москвою, загинув у московській неволі. Такий же самий провідник селянського повстання в західній Брацлавщині шляхтич Степан Байбуза, стає пізніще сотником полку брацлавського, врешті наказним полковником уманським. Орґанізатор в 1648 р. повстання на Поділлі, дуже освічений шляхтич Станіслав Мрозовицький, перед тим, як про це вже була вище мова, паж королівський, стає наказним полковником корсунським, здобуває собі серед козацтва настільки велику популярність, що згодом кобзарі про нього — „Морозенка“ — свої думи лицарські складають — бере участь на чолі козацької кінноти в поході 1649 року і гине під Збаражем, убитий 28 Липня „при чім дуже жалувала його плєбс“ — як записує в своїм дневнику самовидець тієї події, один з перебуваючих тоді в Збаражі Поляків Григорій Гуляницький „шляхтич з воєводства Волинського“, по переході на територію козацької України і вступленю в ряди Війська Запорожського, посол в р. 1649 від Гетьмана до Царя, потім полковник ніжинський, наказний гетьман сіверський, врешті полковник корсунський. Великий ворог Москви, піддержує по смерти Богдана Хмельницького політику Виговського. „Будучи під владою Королів польських і Великих Князів литовських — каже він тоді в р. 1658 воєводам царським — за права й вольности свої ми все стояли і з неволі ми освободились. Так само і вам кривд і грабіжу не подаруємо“! По розстріляню Виговського, уряд польський засилає Гуляницького разом з тодішнім Митрополитом київським Іосифом Нелюбовичем-Тукальським в Мальборґську твердиню. Звільнений по двох роках неволі, піддержує Дорошенка. В кінці, по словам полковника Гоголя, „зведений Поляками“, сходить зі сцени.

Міщан звягельських Михайла Тишу і Івана Донця, провідників повстання в тій частині Волині, ми вже знаємо. Пізніще Тиша став сотником козацьким, Донець полковником охочекомонним. Таким же полковником Війська Запорожського став попович з Волині Гарасим Яцкович, який в р. 1649 титулується навіть „намістником гетьманським“, пізніще в р. 1653 їде в посольстві від Гетьмана до Царя і до Патріярха Нікона. Так само „попович з Чорнобиля“ Михайло Панкевич стає в р. 1649 наказним полковником чорнобильським і на чолі 2000 людей в семи хоруґвах бере участь в поході Кричевського проти Радзівілла. Багатий міщанин корости-