Сторінка:Липинський В. Україна на переломі 1657-1659. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII – ім столітті (1954).djvu/233

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


А що ці жадання Виговського носили ультимативний характер, і що він в разі одмови грозив зірванням переговорів, то — не зважаючи на протести Сапіги — війська Річпосполитої мусіли з пинського повіту уступитись і повіт був знов зайнятий залогами Війська Запорожського під проводом полковника Костянтина Виговського. При чім для характеристики дальшої історії цієї української землі і зрозуміння наслідків нашої державної руїни, варто тут згадати, що дуже діяльним і завзятим помішником полковника Виговського, підчас отої другої окупації козацькими військами повіту пинського, був „сотник полку пинського і туровського“, шляхтич „пан Костюшко з Серник“, що належав до місцевого православного роду, з якого вийшов сто літ пізніще звісний польський національний герой... 277) [1]

Через кілька місяців — подібно як полковник Тарновський до шляхти волинської — так полковник Виговський до шляхтп пинської видав універсал, скликаючий її на день 17 Червня 1658 р. на соймик до Давидгородка.

„Всім вобец і кожному зособна — оповіщав цей полковничий універсал, тодішньою канцелярською мовою українською писаний — яко їх Милостям Панам Шляхті, так визшого яко і низшего стану, в пулку моем межи рікою Горинею і рікою Стиром найдуючимся, доношу до відомости, іж я, зближившися в тот тракт, собі от єго Милости Пана Гетмана Вбйска Запорожского, Брата моего, поданий, а от него маючи собі устную з Вашмостями моїми Милостивими Панстви полецоную мову — теди упрашаю, абисьте ВМ мої Милостивие Панове, жадного не обавяючися небезпеченства, хотіли до мене на день семнадцатого мца Іюня ведлуг старого календаря до Давидгородка зїхать, где ВМть мої Милостивие Панове волю бго Милости Пана Гетмана, Брата моего, през мене услишите. А ежели ВММПанове не зїдитеся, а мілоби Вмть що на потом поткати, чого я собі не вичу, теди прошу, абисьте ВММПанове мене в том не виновали. Що я ВММПанам ознаймивши, себе самого ласці ВММПанам отдаю. З Давидгородка; дня 13 мца Іюня року 1658. Константий Виговский Пулковник Пинский і Туровский“.

Показчиком, як знов актуальною стала справа злуки пинського повіту з Військом Запорожським, може між иншим служити те, що в цім самім часі, бо 20 Липня 1658 р., було другий раз внесено до книг мійських київських „Забезпеченя“, видане рік перед тим шляхті

  1. Арх. Чартор, сdx 2446 f. 154 (скарга на Костюшка кн. Степана Четвертинського до Тетері 18 IX 1658 р.) Пор. Кояловича Herbarz litewski s. 262 і Корзона біоґрафія Тадеуша Косцюшка.