пияської з під влади Короля і Річипосполитої. Обєднавшись тепер в одну державу, шляхта повіту пинського і українське Військо Запорожське, мусять цю свою державу захищати на два фронти: і проти Польщи і проти Москви. Зовсім природно, що кожна Сторона присягає другій берегти та обороняти її на тому власне фронті, який до неї близчий.
Шляхта пинська присягає: стояти разом з Військом Запорожським проти всяких його ворогів, „хочби і найблизчих нам, не вимовляючись близьким родством з ними“; завчасу повідомляти про все, „що на шкоду Україні (так вжито це слово в ориґіналі!) і всьому Війську Запорожському на цьому погряниччу мало-б готовитись“ і приводити намовою сусідні „польські та литовські краї“ до союзу і злуки з Гетьманом і Військом Запорожським. Хто ці вороги України, з якими споріднена пинська шляхта, догадатись легко, коли зважити, що вона вже цілі століття жила в польській державі, що більшість її визнає спільну в Польщею римо-католицьку віру і що разом з польськими військами вона в перших роках повстання проти збунтованої (польської ще тоді в державнім розумінню) козаччини воювала. Берегти нову Українську Державу на польському фронті, по лінії її відділеня від Польщи, не піддаючись „лукавим листам та намовам“ польським, проти Гетьмана і держави Війська Запорожського зверненим — ось на що складає присягу шляхта пинська.
Гетьман і Військо Запорожське присягають: що „коли-б хто небудь з ненависти до шляхти пинської за те, що вона союз і злуку з нами учинила, хотів ій шкодити та край її руйнувати“, то вони всім Військом її боронити будуть, навіть, якби це був ворог „близький нам, але поради нашої — їх не зачіпати — не слухаючий“; І коли знов зважимо, що робила в ціх часах ві шляхтою в окупованих краях Москва, коли згадаємо ці заслання, тортури, конфіскати маєтків і всякі жорстокости, що були звязані 8 поняттям „протекції царської“, то зрозуміємо, чому шляхта пинська хотіла і мусіла мати забезпеченя від Гетьмана і Війська Запорожського проти офіціального протектора і союзника України — московського Царя. Тим більше, що уряд московський особливо, як вже знаємо, переслідував "власне тих, хто безпосередно протекції царської не прийняв, а натомість „союз і злуку з Гетьманом і Військом Запорожським учинив“. Пізніщі слова Виговського, до козаків звернені, коли він „обіцював їм Польщу вою-
