Сторінка:Липинський В. Україна на переломі 1657-1659. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII – ім столітті (1954).djvu/249

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Гетьмана, того Богдана Хмельницького, якому — кажучи дійшовшими до нас в тогочаснім московськім перекладі словами шведського Короля:

— „вольно будеть постановить у себя Рѣчь Посполитую козацкую, какь ему иадобно будеть, и чтобы онъ имъ подлинные права и уложєнія даль, по которым ь имъ — козакамъ — жить, и какь наслѣдникамъ его, Хмельницкаго, властвовать“. 289) [1] На горе наше його життя було закоротке. Закон, по якому його наслідники повинні були панувати, Великий Гетьман дав, але укріпити того закону він не встиг. А без сильного і непорушного закону дідичної гетьманської влади, якого хотів для збудованої ним Держави Гетьман, ця Держава не могла удержатись. Без непереривности української традиції державно-національної, персоніфікованої в дідичній українській монархічній владі, зліплена було наново гетьманським ґенієм з обломків Руси князівської козацька Українська Нація мусіла на свої складові частини розлетітись.

Гетьман Богдан Хмельницький, знаючи своїх помішпиків, знаючи зібрану і зорґанізовану ним нову державну українську аристократію, розумів, що без- сталого, непорушного, дідичного монархічного принціпу верховної влади, вона кинеться зараз до боротьби між собою за цю владу; що в цій боротьбі вона знесилиться, переріжеться, та розлежиться в кінці на свої складові елементи, під впливом ріжних культур виховані і ще процесом довгого життя в своїй власній державі не обєднані. І знаючи „чернь. Війська Запорожського“, при допомозі якої він підняв повстання ва Короля проти королевят, розумів Гетьман, що ця чернь на владу своїх королевят, на витворену по польським республіканським зразкам владу старшинської козацької оліґархії не погодиться ніколи. Популярність, яку мала серед тієї „черні“ монархічна, самодержавна, нівелююча всі стани влада царська, вказувала йому ясно, що без витвореня такоїж абсолютистичної монархічної і дідичної влади Гетьманської, Українська Держава супроти сусідньої Московщини не удержиться.

І як глибоко народніми, з психольоґією народнії українських мас згідними, були наміри гетьманські сотворити понадкласову українську дідичну монархічну владу, булаву по наслідству синові-наслідникові передавши, найкращим доказом служить — як популярність цих намірів власне серед „черні“ козацької і зненавість, з якою ця „чернь“ елєкцийні, республіканські пляпи старшинські зустрічала — так і те, що

  1. Сборник Кіевск. Ком., вып. І, ст. 111: російські переклади шведських пропозицій Гетьману, привезені царським послом в Польщі Євлєвим. Про ці переклади пор. вище примітка 113а.