текторатом українську державу козацьку збудувати. „Нічого иншого ці неприятелі козаки не замишляють, як тільки спільними силами з Москвою в державу Вашої Королевської Милости вторгнутись, його знести, а по побіді в Київі столицю свою мати хотять“ — писав 14 Лютою 1654 р. до польського Короля добре в ділах українських поінформований Воєвода молдавський.[1] „Більшими нас свободами державами й добрами наділить Царське Величество, ніж Королі Польські і старі Князі Руські“ — так розуміли значіння й вагу протекторату царського для України самі творці Переяславської умови, котрі — кажучи їх власними, Гетьмана Хмельницького, словами — „за ті свободи, держави й добра кров свою проливаємо, від дідів і прадідів їх тримаючи та пропасти їм не даючи“.[2] Державно-творчий розмах, простолінійність і — у відношеню до гололовного тодішнього ворога, Польщі — катастрофічність („або пан, або пропав“) того пляну забезпечили йому певну побіду над всіма иншими, може більше практичними, льоґічними, дипльоматичними і т. д. — тогочасними політичними комбінаціями.
На Переяславську Умову ми звикли дивитись крізь призму пізніще витвореної Переяславської Лєґенди. А власне треба виразно одріжняти ці дві абсолютно ріжні форми одного й того самого історичного факту. Переяславська Лєґенда повстала підчас руїни козацької державности, сучасні-ж свої ідеольоґічні форми прибрала вона допіру по полтавськім погромі й остаточнім знищеню за Мазепи самостійницько-державних намірів української козацької аристократії. В сій своїй послідній формі вона гласить, що „народ малоросійський“ під проводом свого Гетьмана Хмельницького, визволившись від Польщи, добровільно пристав до одновірної Московської держави — при чім поняття „одновірної“ ще пізніще — бо тільки в кінці XIX-го століття — було замінено поняттям „однонаціональної“. В той спосіб Переяславська Лєґенда лягла в основу теорії: „возсоединенія Руси“…
Подібно як Лєґенда Люблинська, про добровільну злуку Руси з Польщею, відограла величезну ролю в життю української аристократії в Річипосполитій — так само її рідна по духу сестра, Лєґенда Переяславська, відограла таку саму ролю в історії української козацької аристократичної верстви в Імперії російській. Як Люблинська Лєґенда в Польщі, так само Переяславська Лєґенда в Россії ідеольоґічно і юридично спасла українську аристократію — по банкроцтві
- ↑ Жерела до історії України т. XII, ст. 285.
- ↑ Лист Хмельницького до Царя з дня 17. II. 1654 р. Акты Юж. и Зап. Рос. т. X.
