Сторінка:Лист без коверти. Иван Пулюй. 1871.pdf/10

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

8

средствами осущити. Ніхто розумний не схоче желізо сшивати, або шкуру розпікши сковувати, саме так и ширити між народом просвіту мовою, якоі він не розуміє. Тим то и наше писменьство має бути всенароднім, зрозумілим цілому 15-міліоновому народові. Читаючи Основяненка, Шевченка, Куліша, Шашкевича, Федьковича и других, розуміють их люде в Галичині и на Украіні. Их бесіда всенародня. И в кого охота и снага заходитися коло просвіти, той и пише тоюж мовою, що ті писателі, а котра у Вас єсть „такъ званна оукраинщина“. Хочби я був и прихильником вашого партикуляризму, и, думаючи про самостайню „галицко-руску“ літературу, був вірний вашій програмі: писати бесідою, як вона в устах народа жиє,[1] то не вийшовби мій молитовник инший, як сей видання віденського. А коли Ви зовете мою бесіду „оукраинщиною“, то може и не помиляєтеся, бо вже учений Головацький відкрив, що и в деяких сторонах Галичини тим самим діялєктом говорять, що на Украіні — „такъ званнымъ оукраинскиъ“, и що говорить ним більше як 10 міліонів нашого руського народу.[2]

Щоб дати одвіт на докір, в якому винуєте мене о зірваннье с „малорускою“ літературою, мушу найперш поспитатись, що розумієте під „малорускою“ літературою? Яких писателів знає исторія вашоі літератури? Qui bene distinguit, bene docet. Коли Котляревського, Основяненка, Шевченка, Куліша, Маркіяна Шашкевича, Федьковича, то освідчаю, що про таке и думки нема у мене; но коли атвора Буй-Тура, Головацького, Гушалевича, Цибика, Павловича, то помиляєтеся хиба в тім, що ту не „иде“ о зірваннье, а що ми вже давно цураємося таких літератів.

С церковніми книгами не гадаємо також зривати. Церковні служення остануться у нас нерушені, як у народів латинського обряду осталась мова латинська, хоч кождий молиться своєю бесідою. До церковніх служб будем подовати филологичні богословські пояснення слів и положень, и учитимеся их нарід в школі и на катехизаціах.

Украінську мову и фонетику (кулишо̂вку) зовете нововведеннём без підстави у нас и на Украіні, котрі у нас ще не оправдилися, щоб церков гонила за пустим вітром.


  1. Основа ч. 26. 1870.
  2. Розправа о языцѣ южноруско̂мь и єго нарѣчіяхъ Якова Головацкого ст. 46. §. 30.