Сторінка:Лист без коверти. Иван Пулюй. 1871.pdf/9

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

7

инші молитовники а ииші для дорослих, одвітні их поняттю и похопности, щоб излишні були пояснення.

Молитва тільки тоді годиться Господеві коли из серця походить, и тільки тоді багата плодами. Хто, питаюсь, розумний, маючи на цілі зрушити людське серце, говоритиме до збору бесідою чужою, незрозумілою?

Хто молиться, той и знає, як сильноі волі треба, щоб ум и серце знайшлися в молитві, навіть у того, що розуміє церковню мову. Скільки ж більш мусить силитись до щироі, — не скажу вже до розумноі — молитви той, якому бесіда недоступна.

Бога величати, славословити, Ему благодареннье приносити, коритись, жалувати за гріхи, молити прощення, каятись, згадувати про Святих, покійних, все то функціі не тільки людського розуму, но и серця, и більш серця як розуму. Серцю даєся ту повна воля, серце виливаєсь перед Господом, и тоді молитва щира, сердечна, Господеві приємна. Просе ж и слова мають бути сказані до розуму — зрозумілі, одвітні ятві того, що молиться, и до ёго серця — теплі, огненні, щоб ёго серце „розтопилось“. Нема тоі сили в церковніх, незрозумілих молитвах, хоч би и с „толкованіями“. Молитва с „толкованіями“ заслугує так мало на оправданнье, як хинська розмова Русина с Русином „съ филологическими“ объясненнями слів и положень.

Збороняти народові молитовник в ёго власній мові, а давати незрозумілий, значить, що годитись: нехай нарід розуміє молитву, як хоче. Та сама думка и в англицьких (псевдо) раціоналістів, котрі кажуть: нетреба народові молитовника; нехай кождий співає, як дзюб ёго знає.

II. Вашим докором, яким приписуєте міні иніціятиву в перенесенню агитаціі для „оукраинщины и кулишо̂вки“ на поле церковне, робите міні честь.

Не належу до нанамальгамістів, но и не признаюсь до вашого партикуляризму, у якому — хто знає — яке лице на виворітъ. Знаю 15-міліоновий самостайний руський (малоруський) нарід, и сильно вірую в ёго будуччину. Бажаю, щоб наш великий нарід допевнився чесного місця в славянському світі в дорозі морального и матеріяльного двигнення, просвіти и добробиту. А як кожда ціль має своі средства, так и просвіта, яко ціль всенародня, дасться тільки всенародніми, всім доступними