і чим більше гайдамацький рух ставав загально-народнїм протестом против польсько-шляхотського панованя, тим меньше бачимо в нїм людий шляхотського походженя.
Далї бачимо між гайдамаками церковну прислугу і поповичів. Се зрозуміле, бо-ж православна церков і її слуги були під польсько-шляхотським панованєм у найбільшім пониженю.
Та не лише з українського народу складали ся гайдамаки: між ними бачимо також „Волохів“ і „Филиповцїв“. „Волохи“, се Молдавани, які або самі прийшли з Молдавії та поосїдали на українській землі, користаючи зі свобідних років, які давала на Правобічній Україні польська шляхта, або таки сама польська шляхта спровадила їх сюди, аби з них з'органїзувати віддїли против гайдамаків. Але вони дуже швидко зжили ся з місцевою українською людністю і замість помагати польській шляхтї против гайдамаків, самі приставали до гайдамаків. А „Филиповцї“, се московські раскольники (то є ті, що розкололи ся, відступили від тої віри, яку визнавав загал; вони не хотіли піддати ся церковним приписам Петра І.), які прийшли також на Правобічну Україну користати із свобідних років. Вони не зживали ся з українською людністю і тримали ся з боку; гайдамацькі віддїли вони складали тільки самі з себе і на свою руку ходили поживити ся чужим добром.
В кінцї між гайдамаками подибуємо, хоч дуже мало, Жидів-вихрестів. Се люди, котрих або гайдамаки присилували вихрестити ся і йти з собою, або роблять вони з гайдамаками інтереси, купують у них забране добро. Таких, що протестують против польсько-шляхотського панованя, між ними нема.
Доси ми розказували, хто йшов у гайдамаки з тих українських земель, що були під польським панованєм. Але й ті українські землї, що були під Москвою, також не були байдужі до того гнету, який терпіли їх
