війська. Але при тім польська шляхта застерігала ся, аби те збільшене війська не потягало за собою збільшенє податків від шляхотських маєтків на Українї, а що в державній касі ледви ставало гроший на істнуюче військо, то й бажаня польської шляхти з українських земель годї було сповнити.
Видячи се, гетьман Адам Сенявский узяв ся був у 1723 р. з'орґанізувати оборону против гайдамаків з бідної чиншової шляхти, що сидїла в його добрах. Але иньші пани на українських землях не пішли за його прикладом і його захід скінчив ся нїчим.
Відтак були заходи утворити оборону против гайдамаків з „Волохів“, яких в тій цїли увільняли від податків і панщини, — про що вже була мова, — але „Волохи“, замість боронити польську шляхту перед гайдамаками, самі приставали до гайдамаків. І так підчас гайдамацького руху 1734 р. всї надворні волоські хоругви пристали до гайдамаків. Тодї польська шляхта почала проганяти „Волохів“ із їх осель.
В брацлавськім і київськім воєводстві заведено в кінцї в 1750 р. на кошт місцевої шляхти окрему мілїцію, яка мала боронити край перед гайдамаками, але се також нїчого не помогло. Провідники мілїції робили в панських маєтках більше шкоди, як самі гайдамаки, замість бити ся з гайдамаками, нападали вони на спокійних селян і обрабовували їх, так що сама шляхта почала жалувати ся на свою міліцію і її в 1754 р. скасовано.
Богаті пани на українських землях позаводили собі ще в 17-ім столітю надворну мілїцію під ріжними назвами; з початком 18-ого столітя та мілїція називала ся всюди надворними козаками. Надворні козаки були потрібні панам до паради, а також до помочи, коли один пан хотїв напасти на другого, що в Польщі робило ся дуже часто, бо там навіть судовий вирок треба було виконувати на противнику власною силою. Надворні козаки рекрутували ся з селян: селянська ро-
