і коли вони приходили відвідувати свою родину, польський уряд ловив їх і не признаючи нїякої ріжницї між Запорожцем і гайдамакою, засуджував на смерть. Так само ловлено й засуджувано на смерть тих Запорожцїв, що приїздили на польський бік купувати для Запорожа худобу, зброю, горівку, хлїб, а чим більше такий Запорожець мав при собі гроший на купно, тим раднїйше польський уряд признавав його гайдамакою і засуджував на смерть, аби поживити ся його грішми. На приклад 1730 р. в брацлавськім воєводстві губернатори зловили й покарали на смерть таким способом коло 300 запорожцїв; 1738 р. повішено в Немирові 18 Запорожцїв, які приїхали в місточко Саврань купувати хліб; в Уманї того самого року губернатор Шабан запросив до себе в гостї 102 Запорожцїв і казав їх убити як гайдамаків. Крім того польські військові віддїли налїтали несподївано на запорозькі степи і там розбивали запорозькі віддїли.
Доси ми розказували, хто приставав до гайдамаків, де і як збирали ся гайдамацькі віддїли, як нападали гайдамаки на панів і Жидів і як польська шляхта боронила ся против гайдамацьких нападів. А тепер розкажемо про ті хвилї, коли гайдамацький рух обхапував усю українську землю під панованєм Польщі і вибухав загально-народнїм повстанєм.
Перша така хвиля настала 1734 р., коли у Польщі з причини смерти короля і вибору нового короля запанувало повне безладє. З початком 1733 р. вмер польський король Август II, а в серпні того самого року сойм, що зібрав ся для вибору нового короля, подїлив ся на дві партії. Більшість вибрала королем польського шляхтича Станїслава Лєщинського, тестя Французького короля Людвика XV, але меншість запротестувала против того вибору й оголосила королем Августа III, до тепер саксонського князя. Росія не хотячи, аби вплив Франції на Польщу збільшив ся, запро-
