представителї власти і оборонцї російської шляхти (дворян) відносили ся до них як найбільше ворожо.
Найбільше збиткував ся Ґурєв над гайдамацькими старшинами. Він зараз по арештованю власною рукою дуже оббив звязаного Ґонту, а відтак казав Залїзнякови, Ґонтї та иньшим старшинам дати по 300 ударів. Цїлий час, доки зловлених гайдамаків не передано польському урядови, Ґонта був битий три рази на добу, все його тїло було покрите ранами і так покаліченого Ґонту, держаного в ямі, сам Ґурєв показував шляхтичам, які приїздили подивитися на колишнього свого ворога. Маєток Ґонти Ґурєв сконфіскував для себе, а його жінка й чотири дочки були на наказ Ґурєва кілька разів биті в таборі різками за те, що не донесли польському урядови про зраду батька. Назбиткувавши ся так над Ґонтою й иньшими старшинами кілька днїв, Ґурєв передав тих із них, що були з українських земель під польським панованєм, в польську головну воєнну кватиру, де їх покарано лютою смертю.
Найлютїйще був покараний Ґонта. Його засудили на кару смерти, яка мала виконувати ся через 14 днів: в перших 10 днях кат мав здерти з його хребта пасмо шкіри, 11-ого дня відтяти обі ноги, 12-ого обі руки, 13-ого вирвати серце і нарешті 14-ого відтяти голову. Потім куснї його тїла мали бути повішені на шибеницях у 14 містах України. Сю кару змякчено на стільки, що вже третього дня кат відтяв Ґонтї голову і решту кари виконував, збиткуючи ся на трупі. Відвага і козацьке завзяте не опускали Ґонти до останньої хвилї житя. В описах із тих часів читаємо, що Ґонта вийшов на місце кари з лицем веселим і спокійним, немов ішов до кума на хрестини. Кат відорвав пасмо шкіри, кров бризнула, але лице гайдамаки не змінило ся. Відорвали друге пасмо шкіри, тодї Ґонта обізвав ся до цїкавої товпи: „От говорили, шо буде болїти, а ні трошки не болить“. Шляхтич, який стеріг Ґонту, просив його, аби
