Перед переходом армії Західно-Української Народньої Републики за Збруч Виділ Української Національної Ради і Державний Секретаріят перенесли повноту державної влади на Президента Української Національної Ради як уповноваженого Диктатора.
Така правна основа Уряду Президента Української Національної Ради.
Рівночасно з утворенням Уряду в Відні утворилася в краю Міжпартійна Рада, в якій головну ролю мали ті самі дві партії, які творили більшість в Українській Національній Раді.
З огляду на трудність скликування Української Національної Ради звязок між Урядом і краєм вдержувався через Міжпартійну Раду.
В січні 1923 звязок між Урядом і Міжпартійною Радою урвався. Президент Української Національної Ради заявив, що з огляду на політичне становище голови Міжпартійної Ради д-ра Володимира Бачинського, який поборює Уряд і його політичну лінію, не може оставати в зносинах з Міжпартійною Радою до часу, доки головою Ради оставатиме д-р Володимир Бачинський. В сім конфлікті Народній Комітет став по стороні д-ра Володимира Бачинського. Так перервався звязок між Урядом і Міжпартійною Радою[1].
На передодні рішення з 14. марта 1923. р. появився в „Громадськім Голосі“, орґані радикальної партії, ряд статтей, в яких партія скидала з себе відповідальність не тільки за політику Уряду Президента Української Національної Ради, але також за політику Державного Секретаріяту, який, як сказано, спирався на більшість Української Національної Ради, зложену з народньої трудової і радикальної партії.
Після рішення з 15. марта 1923. р. за радикальною партією пішла народня трудова партія, яка на Народнім
- ↑ Сей стан справи представлений на основі статті п. н. „Викрути й неправдиві твердження Голови Народнього Комітету“, поміщеної в „Українськім Прапорі“, ч. 47 з 8. грудня 1923.
