Зїзді в рефераті д-ра Івана Куровця п. н. „Політичний огляд і звіт з діяльности“ заявила:
„Вкінці реферат зясовує відносини між нашою партією і урядом д-ра Петрушевича, між краєм і еміґрацією, та зазначує, що хоч трудова партія постійно творила певну й непохитну основу уряду без огляду на його періпетії, то одначе не може поділитися співвідповідальністю за повний неуспіх Уряду, бо наша партія не мала впливу ані на політичні концепції Уряду, ані на його склад, ані на дипльоматичні заходи. Одначе ми зробили все можливе, щоби з самовідреченням, не оглядаючися на жертви, дати йому попертя і підпертя[1].“
Коли-б акція Уряду Президента Української Національної Ради була принесла успіх, обі партії були би очевидно приписали собі всю заслугу успіху. Супроти неуспіху обі вони втікли від відповідальности.
В дальшій еволюції народньої трудової партії се негативне становище супроти конкретного Уряду Президента Української Національної Ради перемінилося в неґацію ідеї державности, яку заступав Уряд.
Висловом сього являється резолюція Народнього Комітету з 30. червня 1923. р., яка звучить:
„Народній Комітет стверджує, що дотеперішний Галицький Уряд перестав істнувати з днем 15. марта 1923. p.[2]“
День 15. марта 1923. р. є днем рішення Конференції Амбасадорів про піддання західно-українських земель під державну суверенність Польщі, днем скасування державности західно-українських земель Конференцією Амбасадорів.
Стверджуючи, що з днем рішення Конференції Амбасадорів про піддання Галичини й инших західно-українських земель під державну суверенність Польщі перестав істнувати Галицький Уряд, Народній Комітет з україн-
