революційне, а Росія викликала таку боротьбу в Польщі перед стома роками і була се гарна проба клясової боротьби, коли російські вояки і українські піддані хлопи спільними силами палили замки польських панів — виключно для улекшеня російського підбою; коли-ж підбою доконано, ті самі російські вояки загнали знов підданих у панське ярмо“[1], — виходить, що в цїлій гайдамаччинї найгірше не недостача соціяльної сьвідомости в українських хлопів, які наслїдком того, вибивши ся з ярма, дали в нього запрягти себе знов, тільки поступуванє Росії, яка сьміла підбурювати українських підданих хлопів против польських панів, як коли-б без того підбурюваня українські піддані хлопи не мали причини вставати против своїх панів…
Основний тон статї Енґельса „Польська проклямація 11 червня 1874 р.“ такий самий, як і виводів Маркса, а саме, що від визволеня Польщі залежить полїтичне і суспільне визволенє російського народу з-під царського ярма, а одно і друге„значить для нїмецького робітника: ограниченє буржуазії, правительства, загалом цїлої реакції в Нїмеччинї на їх власні сили, з якими тодї ми самі дамо собі раду“[2].
Та для нас ся статя важнїйша тим, що в нїй Енґельс, переказуючи нїмецькій публиці відозву товариства „Lud Polski“, видану до анґлїйського народу з приводу гостини російського царя Олександра в Англії, подає без жадних застережень і поправок такі твердженя відозви, як: „Завдяки свому ґеоґрафічному положеню і своїй готовости виступити кождої хвилї за справу людськости, Польща була і все буде провідником у боротьбі за право, цівілїзацію й суспільний розвиток на цїлім північнім сходї Европи“[3], або: „Польща мала відвагу заткнути прапор француської революції над Віслою ухвалою конституції З мая 1791 р.“[4], яка буцїм то „розвязала в прінціпі рільничу квестію в Польщі“[5] і „коли польський селянин усе таки остав під гнетом, то вину передовсїм належить приписати деспотизмови й макіявельству царя, який опирав свою власть на тім, що сварив земельного властителя з селянином“[6], — виходить, що як би не цар, то польський властитель великої земельної посїлости був би одиноким виїмком із „марксівської“[7] теорії боротьби
