Із висше наведених поглядів Маркса, Енґельса й Лїбкнехта на справу відбудованя Польщі видно перше всього ідеалїзацію історичної, шляхотської Польщі, особливо-ж щодо релїґійної толеранції в Польщі (Енґельс і Лїбкнехт) і що-до конституції З мая 1791 р. (Маркс і Енґельс), ідеалїзацію, властиву всїм західно-европейським ученим, які вірять на слово односторонним польським інформаціям.
Про релїґійну „толєранцію“ історичної Польщі не станемо говорити, бо вона записана кровавими буквами в історії українсько-польських відносин і кождий, хто хоч трохи знає ту історію, знає також, як „толєровано“ в шляхотській Польщі не кажемо вже православну, але навіть грецько-католицьку конфесію.
Иньша річ із конституцією 3 мая 1791 р., її варта пригадати собі в загальних нарисах. І так та конституція признає національною, пануючою релїґією римо-католицизм, забороняючи перехід із римо-католицької на иньшу конфесію під карами апостазії (§ 1); „запевнює найсьвяточнїйше шляхотському станови всї свободи, вольности і прерогативи, першенства в житю приватнім і публичнім“ (§ 2); королївські міста виймає вправдї з-під королївської власти і проголошує свобідними (§ 3), але скільки варта та свобода, про се дає найлїпше сьвідоцтво такий компетентний судія, як Гуґо Коллонтай, говорячи, що „права, надані містам, містили в собі далеко меньше свободи як давні їх привілеї“[1]; мужикам надає тільки право умови з дїдичами і право свобідного переселеня по виконаню умови (§ 4), не надїляючи їх зовсїм землею, а що значить „добровільна умова“ безземельного мужика з дїдичем, про се не треба навіть розводити ся, так що навіть Лєлєвель, який так одушевляєть ся цїлою конституцією, мусїв признати, що „конституція З мая нїчого для мужиків не зробила, анї їм власности анї прав, анї свободи безпосередно не запевнила, а тільки в будучности обіцяла“[2]; в кінцї робить дїдичним роялїзм, довівши його одначе до карикатури, бо відібравши йому майже всяку власть, так що навіть чоловік доброї волї, або коли-б сего вимагав інтерес якого короля, не міг визволити ся з-під власти шляхти і зробити щось доброго для народу.
