як загалом усї польські соціялістичні ґрупи з малими виїмками, нїколи не сказали ясно, до відбудованя якої Польщі стремлять вони: етноґрафічної чи історичної[1], а факт, що вони без нїяких застережень покликують ся на Маркса, Енґельса й Лїбкнехта, ще збільшує ту неясність, і то на користь думки про історичну Польщу. Завважимо, що в тій справі не зробили також нїякого застереженя соціялїстичні видавцї обох обговорюваних нами публїкацій.
З огляду на те тим більший обовязок українських соціяльних демократів іти до проясненя справи польсько-українських відносин, а не затемнювати її. Коли пр. д. Микола Ганкевич думає про відбудованє етноґрафічної Польщі й етноґрафічної України, то нехай не покликуєть ся на Маркса й Енґельса, бо на підставі Маркса можна йому відповісти, що етноґрафічна Польща була-б тільки Польщею від паради, а не державою справдї здібною до житя, державою на тривких підставах, а на підставі Енґельса, що він сам не знає, про що говорить, бо відбудованє Польщі, се збудованє держави, зложеної щонайменьше з чотирох ріжних народностий, — тільки або нехай скорріґує погляд Маркса й Енґельса, або, покликаючи ся на них без застережень, нехай заявить ся виразно за історичною Польщею і перестане говорити про самостійну Україну, — tertium non datur, хиба що хтось навмисно хоче вносити неясність у справу, і так уже неясну…
Одностороннїм і тенденційним виводам творцїв соціяльної демократії про відбудованє Польщі годї нам на закінченє не протиставити ясного становища одного з творців сучасного комунїстичного анархізму, Михайла Бакунїна, поборюваного й очорнюваного і Марксом, Енґельсом та Лїбкнехтом і їх учениками і за житя і по смерти.
В його посланію „Русскимъ, польскимъ, и всѣмъ славянскимъ землямъ“[2], написанім у лютім 1862 р., бачимо вправдї також ентузіязм до Поляків, але се не перешкаджає йому все таки справедливо рішити квестію польсько-українських і загалом міжнародніх відносин: „Здаєть ся менї, — пише він[3], — що польська Україна разом із галицькими Русинами, разом із на-
- ↑ Про се vide М. Драгомановъ, Историческая Польша и великорусская демократія, Женева 1882, а також у моїй статї „З сучасного робітницького руху“ уступ „V. Ідейні стремлїня польської соціяльної демократії“. Лїт.-Наук. Вістник 1904, кн. XII, стор. 183—195 (науковий віддїл).
- ↑ Берлинъ 1903, Изданіе Гуґо Штейница.
- ↑ Ibidem, стор. 39—40.
