Скільки разів у соціяльно-демократичних кругах зачнеть ся дискусія про відбудованє Польщі, прихильники відбудованя Польщі покликують ся зараз на „майстрів новочасного наукового соціялїзму“ Маркса й Енґельса, які були за відбудованєм Польщі, та на иньші авторітети соціяльної демократії, які в тій справі пішли за своїми вчителями.
Так було також на 9-ім з'їздї польської соціяльно-демократичної партії Галичини і Шлеска в Кракові в осени 1904 р., коли під дискусію прийшла справа солїдарности партії із P. P. S. (Polska Partya Socyalistyczna) у російській Польщі, якої першим національно-полїтичним постулятом є відбудованє Польщі. В дискусії забрав також голос делєґат української соціяльно-демократичної партії в Галичинї, д. Микола Ганкевич, який говорив між иньшим[1]: „В цїлій дискусії ходить головно про справу незалежности Польщі. Коли тов. Жулавский[2] покликував ся на авторітет Мерінґа[3], то бесїдник як марксїст констатує, покликуючи ся в відповіди на майстрів новочасного наукового соціялїзму, що вони були прихильниками ідеї незалежности Польщі. Бесїдник цитує Маркса й Енґельса, які говорили, що відбудованє Польщі лежить в інтересї робітницької справи і визволеня сусїдніх на-
