дів халатовцїв, нїж до тих, що „горнуть ся до лїтератури“, удають в нїй своєрідність і викривляють національного духа. Та область нашого національного житя — творчість в лїтературі і штуцї та публїцистика в дневникарстві — повинні бути як найстараннїйше оберігані перед семітськими впливами, особливо тепер, коли всї думаючі жидівські одиницї під виливом сіонїстичних кличів сепаратистично настроєні супроти нашої суспільности“[1].
Та охороняючи чистоту національного духа від семітських впливів, народова демократія зовсїм не погорджує жидівською помічю в національно-полїтичних цїлях, а навіть вважає подаванє такої помочи обовязком Жидів, домагаючи ся від них „безоглядного узалежненя себе від польських національних інтересів“. На цїлій території польської Річи посполитої Жиди повинні вважати себе Поляками і своїм числом збільшати чисельність польського елєменту; у всїх конфліктах Поляків з не-польськими народами Жиди повинні стояти безумовно на боцї Поляків; у всїх конфлїктах в нутрі самої польської суспільности Жиди повинні держати з елєментами „національними“ проти „ненаціональних“ себто поступових, — а за ту свою польськість зустрічають ся з такими пощочинами, як прим. отся, передрукована „Przeglad-ом Wszechpolsk-им“ (1901, ки. V) з познанського антісемітського „Oredownik-а“:
„Хвилеве положенє склало ся так, що нині найгорячійшими, найрадикальнїйшими польськими патріотами — що до зверхнїх обявів — польські Жиди і польські соціялїсти. Сим зверхнїм патріотизмом випереджують вони всї инші польські партії. Жаден щирий Поляк не може з ними мірити ся. Се найогиднїйше видовище, яке може бути взагалї для полїтично думаючого Поляка, що прапор ідеї незалежної Польщі несуть нинї перед польським народом остентаційно Жиди і соціялїсти, не в інтересї польського народу, але в інтересї польського жидівства та космополїтичного соціялїзму“.
Наша характеристика становища народової демократії в жидівській справі була би неповна, коли б ми не взяли під увагу типово антісемітських поглядів „самого“ Дмовского. Нарікаючи на те, що Поляки вважають себе вибраним народом, який не повинен дбати за себе, тільки за всю людськість, народово-демократичний лїдер пише з іронїєю: „В хвилях доброго гумору можна би сказати, що та ідея вибраного народу приймаєть ся в нас так легко
- ↑ Listy Warszawskie. — Przeglad Wszechpolski 1900, кн. XI, стор. 673.
