рівень та економічне значінє“, — а тодї, — як писав „Przeglad Wszechpolski“ в 1896 р., коли ще не мав причини бавити ся в дипльоматію, — „тодї польський елємент почне постепенно відзискувати належне йому становище, тодї покажеть ся наглядно, що етноґрафічне сортованє є нездїйснимою химерою“, — иншими словами: що не вважаючи на українські більшости та земля є польським краєм.
І тому Українцї в Росиї повинні з найбільшою увагою слїдити за дїяльністю народової демократії в Галичинї, за її боротьбою проти українських національних змагань, щоб добре пізнати ворога, який нинї-завтра виступить на їх землі з такими самими претенсіями, з якими виступає в Галичинї, ворога, з яким треба буде звести важку боротьбу, ворога, якого український нарід по обох боках Збруча мусить побороти, коли хоче осягнути змогу повного і всестороннього розвитку.
Яке значінє має народова демократія для польської суспільности?
Як ми бачили, виступила вона як партія національної незалежности в протиставленю до шляхотської полїтики потрійного льоялїзму супроти Австрії, Нїмеччини і Росиї з одного боку із другого в протиставленю до інтернаціоналїзму польських соціялїстичних партій. Та се вже належить до минувшости. Прапор національної непримиримости супроти завойовничих держав з кличами оружної боротьби за національну незалежність був добрий доти доки служив для приєднуваня прихильників серед польської суспільности. Але коли народова демократія зібрала під тим прапором таку скількість прихильників, що наступив час позитивної полїтики, тодї давні кличі пішли до архіву. Замість них пан Ґломбіньский вивісив узятий з рук шляхти прапор льоялїзму супроти Австрії, а пан Дмовский узятий з рук ним самим опльованих угодовцїв прапор льоялїзму супроти Росиї, ще й прикрашений напятнованою колись як хамство славянофільською полїтикою без застережень. Полїтики національної непримиримости супроти завойвничих держав народова демократія позбула ся ще богато швидше, як колись шляхта. Шляхта бодай проливала кров за незалежність вітчини і примирила ся з завойованєм аж тодї, як дістала — маємо на думцї головно Галичину — бодай суроґат шляхотської Річи посполитої:
