ним вичисляти їх на сїм місцї, обмежимо ся тільки на зазначеню, що одні з них мають на метї явне будженє у власній суспільности свідомости і енерґії полїтичної, яке для ворогів є погрозою, инші-ж звернені просто проти правительства“ (стор. 23). „Цїль — полїтичні здобутки, примушенє правительства до уступок, способи — безнастанна хронїчна революцїя“ (стор. 24).
На сїм ми закінчимо характеристику ідейного обличя народово-демократичного руху в його початках. Його національна проґрама — відбудованє Польщі в історичних границях; в суспільних справах навязував він до традицій Польського Демократичного Товариства, оставав під впливом росийського народництва і в близьких зносинах з тодїшним польським соціялїстичним рухом; його тактика — „активна оборона“, „безнастанна, хронїчна революція“ аж до оружного повстаня, яке вибороло би державну незалежність Польщі.
Але все те не мало ясних проґрамових форм, тільки було ферментом, який найлїпше характеризує те, що в руху могли брати участь і старі еміґранти з поглядами і традиціями европейської демократії з половини 19-го віку, і молоді публїцисти, виховані на росийськім народництві, і соціялїсти. І коли той фермент порівнаємо з теперїшнім обличєм народової демократії, то побачимо, що з тодїшних ідейних елєментів нїщо в нїй не лишило ся, що теперішнє ідейне обличє народової демократії є антітезою її ідейного обличя з початків руху, — так що колиб не те, що одні і ті самі люди брали участь в руху тодї і тепер і ті люди з одного боку самі творять звязок між тодї і тепер, а з другого не відпирають ся тодїшних традицій, тільки навязують до них, то ми навіть не мали би права розглядати польський революційно-патріотичний рух з кінця 1880-их і початку 1890-их років як початок народово-демократичного руху.
Історично беручи, подана нами характеристика відносить ся до часів істнованя Польської Лїґи і „Glos-у“ (1886–1894); Народова Лїґа і „Przeglad Wszechpolski“ представляють розвиток в зовсїм протилежний бік, в напрямі до теперішнього ідейного обличя народової демократії.
Найперше наступив розрив з соціялїзмом. „Нашим наміром, — признаєть ся „Przeglad Wszechpolski“ (1901, кн. VIII, стор. 473), — особливо наміром людий, свідомих властивої ролї нашого руху, було переробленє соціялїстів на національну робітницьку партію. Але вони досить вчасно завважили се і зірвали з нами зносини“. В дальшій своїй еволюції народово-демократичний рух позбув ся народництва і — заступаючи „підпорядкованє інтересів окремих
