верств інтересам народу“ підпорядкованєм інтересів народнїх мас інтересам висших суспільних верств — взагалї всякого демократизму. Так само непримиримість супроти завойовничих держав і тактика „активної оборони“, „безнастанної, хронїчної революції“ уступили місця льояльности і лєґальности. Лишила ся тільки ярка національна закраска, яка на такім реакційнім підкладї розросла ся буйно в крайнїй націоналїзм, що хотів би всї народи, які були поневолені польською Річю посполитою, прикувати на віки до воза історичної Польщі. Одним словом, народово-демократичний рух що раз більше тратив свій первісний зміст, аж став антітезою своєї минувшости.
Ту еволюцію в її полїтичних проявах прослїдимо далї. Тепер-же спинимо ся на тих теоретичних виводах, до яких вона довела і які таким чином стали основою теперішньої полїтичної народово-демократичної думки. Маємо на думцї працю Зиґмунта Балїцкого про „Національний еґоїзм супроти етики“[1] і „Думки новочасного Поляка“ Романа Дмовского[2], голови польського кола в росийській державній думі.
Балїцкий, заки став творцем народово-демократичної доктрини, перейшов школу соціялїзму. В Петербурзї, де був в унїверситетї, оставав під впливом росийського народництва, опісля в Варшаві і Львові належав до польських соціялїстичних ґруп. Він був одним з тих соціялїстів, що належали до Польської Лїґи і серед працї від імени Лїґи в Союзі польської молодїжи „визволив ся“ поволї з соціялїстичної ідеольоґії, заступаючи її ідеольоґією національного еґоїзму, який на його думку є одиноким і найвисшим етичним законом для нації.
Автор розріжняє два роди альтруїзму: „один змисловий, опираєть ся на співчутю, милосердю, приязности, охотї догодити иншим або уникнути виду терпінь; він граничить близько, а навіть часто зливаєть ся з еґоїзмом; другий самосвідомий, полягає на тім, щоб зілляти свої почуваня з добром загалу, щоб відносити ся до його справ так само, як до своїх власних, отже не є нїчим иншим, як суспільним еґоїзмом, що відбиваєть ся в інстинктах одиницї[3]“. Перший називає автор індівідуалїстичним або індівідуалїстично-товариським, другий суспільним.
