би витворенє справжнього представництва всїх верств та інтересів суспільних і стала ся для народньої маси правдивою школою національного та суспільного освідомленя“[1]. Иншими словами — в економічній сфері: „працюй і шади“, а в сфері полїтичній: „не забагай рівности, бо ти до неї не доріс“, всякі-ж змаганя до суспільної, економічної і полїтичної рівности, до переміни сучасного устрою в сїм напрямі, се демаґоґія. На таке розумінє поступу народньої маси згодить ся, очевидно, найкрайнїйший консерватист.
Подрібна проґрама обнимає отсї точки: зміна правно-державних відносин Галичини до Австрії; постепенне розширенє самостійности краю і забезпеченє національних інтересів; реформа державної адмінїстрації і скріпленє самоуправи; забезпеченє й розширенє громадянських свобід і полїтичних прав; справи просвіти й публичного вихованя: справи суспільні й економічні; збільшенє впиву Поляків на полїтику держави.
На першім місцї в сїй проґрамі стоїть; як бачимо, домаганє „зміни правно-державних відносин Галичини до Австрії“. Давнїйше се домаганє народова демократія формуловала як відокремленє Галичини, себто поставленє її менше-більше в такі правно-державні відносини до решти держави, в яких знаходить ся угорська часть держави до австрійської. Одначе проґрама ставить се питанє більш загально. Домагаючи ся „такої зміни правно-державних відносин Галичини до держави, яка, не відбираючи нам впливу на полїтику монархії та змоги побільшеня того впливу, запевнила би краєви в як найширших розмірах: а) законодатну самостійність сойму, б) самостійність фінансову й економічну, в) самостійність адмінїстраційну ві всїх областях публичного житя, г) самостійну управу справами просвіти й публичного вихованя“, і заявляючи, що „для осягненя такої правно-державної самостійности, побіч зміни краєвого статута, є передовсїм конечна зміна конституції держави в напрямі узглядненя природної й історичної окремішности його складових частей, головно-ж нашого краю“, — проґрама „не пересуджує розмірів тої самостійности анї способів її осягненя, не пересуджує передовсїм питаня, чи та самостійність має полягати на здобутю для Галичини устрою окремого від решти держави, чи на наданю цїлій державі федераційного устрою, опертого на самостійности окремих країв або більших їх комплєксів“. З окрема партія „з причин як національних так і економічних змагати-ме до як найблизшої духової і полїтичної єдности Галичини з австрійським східнїм Шлеском“[2].
