нє і просьвіту народу“ при помочи отсих способів: „збиранє і видаванє всїх плодів устної народньої словесности, як пісень, казок, приповідок, історичних переказів і загалом усего, що може причинити ся до пізнаня народу і його істориї; видаванє популярних письм в усїх галузях науки, відповідних понятям народу і його потребам“.
Також відносини членів до товариства були инакші. Члени платили при вступі 4 корони вписового, а крім того 1 кор. 4 сот. місячної вкладки. Такі високі оплати назначено тому, бо основателї товариства не сподівали ся, щоб між селянством при тодїшній темнотї знайшло ся богато охочих вступити в члени товариства, і числили тільки на інтелїґенцию.
Але швидко показало ся, що такий статут непрактичний, і вже на других загальних зборах, які відбули ся у Львові на Стрільницї 26 н. ст. мая 1870 р., змінено його.
Головна зміна статута полягала на тім, що усунено науковий характер товариства і одинокою цїлю товариства признано: „ширити просьвіту між руським народом“. Отже „пізнанє народу“ як одна з цїлий товариства відпало, а разом з тим відпало видаванє етноґрафічних материялів як спосіб до осягненя тої цїли.
Способи до осягненя цїлий товариства другий статут значно розширює, через що круг дїяльности товариства, на скільки ходить о ширенє просьвіти, стає майже такий самий, я і тепер.
Другий статут „Просьвіти“ містив також зовсїм нові постанови про збори і видїли повітові, з чого пізнїйше розвинули ся філїї „Просьвіти“, а також про „аґентів“ товариства, званих пізнїйше „відпоручниками“.
