инше, а потім зачав викрикати, що „Просьвіта“ і її книжочки шкідливі для народу, що се холєра, тай заявив, що комісия „Народного Дому“ не може давати салї на „демонстрациї“.
В 1873 р. вже по смерти Лаврівського — управа „Народного Дому“, маючи процес за грошеві справі з „Руською Бесїдою“, яка тодї наймала мешканє в „Народнім Домі“ і віднаймала комнату для „Просьвіти“ хотїла за довг „Руської Бесїди“ зафантувати весь маєток „Просьвіти“, наслідком чого „Просьвіта“ винесла ся з будинку „Народного Дому“, при чім члени „Просьвіти“ перенесли кільканацять тисяч книжочок „Просьвіти“ на руках, ратуючи їх перед москвофілами.
А в 1874 р. москвофіли, щоби протидїлати дїяльности „Просьвіти“, закладають „Общество им. Мих. Качковского“ яке формально сповняє таку саму задачу, що і „Просьвіта“, але в дійсности ширить москвофільство та нищить національну сьвідомість нашого народу.
В мартї 1871 р. видїл „Просьвіти“ взяв ся до иншої подібної акциї, ухвалюючи подати мемориял до краєвого видїлу, щоб запроєктована Лаврівським угода між обома народами в Галичинї була як найшвидше переведена на основі рівноправности. На внесенє Лаврівського висилав тодїшний видїл також всякі инші петициї до центрального та краєвого правительства, головно в справі признаня прав нашій мові на полї шкільництва.
В половині 1872 р. видїлови „Просьвіти“ лучила ся нагода вплинути на руську справу на Угорщинї. В тім часї хтось звернув увагу угорського правительства, що всї урядові друки і письма, видавані правительством для угорських Русинів в руськім пере-
